стомився ангел за моїм плечем
крильми торкнувся скронь, присівши стиха
плачем і сміхом, словом і мечем
відважно боронив від горя-лиха
знесилено заснув в моїх руках
згорнувши в благодаті книгу-повість
я знаю: Ти – печаль моя гірка,
моя журба і – небайдужа совість -
душа на шмаття, шрами від боїв
удень, у ніч, у спеку, у морози
щораз мене гарячим серцем грів
(та мовчки витирав з обличчя сльози)
жалів…надіявсь…за гріхи – молився -
підносив в небо, піднімав у вись…
боявсь, коли я каменем котився
та підставляв плече, щоб не розбивсь
гіркого трунку випивши до краю
пробач, що проганяв до брами в рай
хоч раз в житті – тебе заколихаю…
спи, Ангел мій, спи Ангел, засинай…
Він завше поряд, з перших днів до тризни..
Люблячий, щирий, добрий.. не капризний.
Він даний Богом в день, як народились ми,
Нас захищати дужими крильми..
Просто неперевершено!!!
Справді,дуже сподобався вірш!!!
Надзвичайно класно!!!
Твій Ангел-Охоронець цього заслуговує й напевне дуже радіє!!!
Ти християнин---супер!!!
А вірш дуже гарний,навіть дуже-дуже гарний!!!)
Михайло Плосковітов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
просто...просто....Дякую ...(до речі як твоє ім'я, якщо не секрет), і чому такий псевдонім?