Зима - біла від заметілі,
Весна, як в оксамиті,
Літо - все у зеленім гіллі,
Осінь - у жовтім цвіті.
Одна другій ідуть на зміну,-
Тактовно крок за кроком,
Як послідовність часоплину,-
Ці гарні пори року…
Я іншого не уявляю,
Без них не зможу жити…
Лиш про одне життя благаю -
Призупинити літа…
У вирій, як птахи щороку
Летять ,- без повертання,
Закутуючи у мороку
Всю молодість кохання…
Нехай мете так падолистом
Уже життя осіннє,
Та в спогадах далеких чистих
Ще весняне цвітіння.
Такі премудрості не марно
Нам завдають уроку,-
Кожна пора життя є гарна,
Як всі чотири - року…
Весна, де молодість квітує,
Зрілість чаклує літо,
А зима старістю лютує,
Як осінь сумовито…
Природа в квітах, візерунках
Різнобарв’ям милує,
В найкращих життєвих дарунках
Із року в рік вирує…
То ж кажуть, що зима - блакитна,
Зелене зовсім літо,
Весна - рожево-колоритна,
Золотом осінь вмита.
24.11.2010 р.
