КВМ
В саду вишневім біла хата,
Родився там малий кобзар,
Сім’я не знала дзвону злата,
Пізнав наругу там злидар.
Та серце мав таке велике,
За край свій рідній і народ,
Омріяв долю всім далеку,
І в тім, пішов на ешафот.
Віршами не давав спокою,
Царю, прибічникам, панам,
Та в "снах" за свій народ і долю,
Надав придворним по зубам.
За що був гнаний з дому,
Та дух свободи не зломить,
І в рекрутах де стін казарми,
Найшов віршам бажану мить.
З шляху бунтарського не сходив,
Щоб панство згинуло й холопи,
Народу слів палких находив,
Любов та братство сповідав.
Пройшли як мить збурені роки,
В спільноті край твій процвітав,
Дітей ростили без мороки,
Та знову пан народ обкрадав.
Нам в серці запалив зорю,
З могили бачиш рідний край,
Заповіт і шану кобзарю,
Твоїй душі хай вічний рай.
І з монументів поглядай,
Чи так живуть твої нащадки,
На вчинки добрі наставляй,
Щоб знов раділи білі хатки.
9.03.2011р.
Написано від душі, але прочитайте пару разів і відкоректуйте... ( За що буй гнаний з дому), а ще по стилю...
КВМ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук та правку, як кажуть поспішиш людей насмішиш так і я захотів до днів Тарасових написати посвяту а часу не хватило, тому буду править по ходу,
Ще раз дякую
