|
Я грішний, Господи
Звичайно, грішний я -
Як кожен, хто народжений від жінки -
І стежку власну з болем торував,
Перегортаючи тонкі життя сторінки
Спіткався, падав, піднімався і вставав
На рівні ноги, потім падав знову
І хоч ніколи долю не картав,
Так і не зміг тяжкі зірвать окови
Перед Тобою, Боже, б»ю чолом
Що брів, як раб, на аркані ілюзій,
Батьків не шанував, і забував про друзів
В погоні за Жар-птиці злим пером
Для Тебе навіть часу не ставало,
Багато мріяв – а зробив так мало...
Пробач мені за всіх,
Кому я завинив
Пробач,
Що плакав я не від чужого горя
Й людських страждань,
А від своїх нікчемних і пустих невдач
Й поразок немічних...
Я грішний, бо мовчав
Як з горла виривався крик безсилля,
А рота відкривав для марнослів»я,
І похвальби, і фарсу, і повчань...
Я винуватий, Боже, бо возвів
Самотність власну в ідола святого,
Замість шукати сенс буття у Того,
Хто сотворив цей світ
І як усі,
Любив жінок, і міряв оковиту -
Тобі лиш знати, скільки серць розбитих
Котилось з дзвоном на моїм шляху
А може, й жодного?..
Ті спогади гіркі
Про страх, і зради, підлості, й облуди
Без суду людського самі жорстоко судять,
Чекають мовчки на років і днів кінець
Як з ханського шатра флакон отрути -
Щоночі не дає мені заснути
Ганьби колишньої підступний посланець
Благаю, Господи, і уповаю знов
На милість Твою і благословення
Чим заслужив Твою любов?
Як заслужу Твоє прощення?
Чи долетить до Тебе голос мій,
Слабкий мов писк комахи на світанні,
Що потонув у мегатонному воланні
Мільйонів душ, загублених в юрбі?
Не прошу я ні слави, ні багатства
Ані розкошу безтурботного юнацтва
Лиш дай душі злетіть – хоч раз,
Хоч перед смертю раз-
Над слабістю, й гріхом, і долею сліпою,
Й збагнути серцем, розумом, і всім єством своїм,
Що я – Людина!-
Створена
Тобою
За Суттю,
Словом
й Образом
Твоїм!
Серпень 2010
ID:
252799
Рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата надходження: 10.04.2011 01:00:39
© дата внесення змiн: 10.04.2011 01:00:39
автор: Юрій Гладун
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую
