Проситй осінній вечір,мов димова завіса...
І лиш по шибках б’ється дощик невгамовно,
В будинках світло й значить,що там тепло...
Та дощик невгамовно паде за вікном...
Там видно парасолі і закоханих лиш двоє….
Проте їм паралельно дощ чи сонце
Бо у серцях у них живе любов
а по обличчі в дівчини тече……
краплинка дощику….А може це й сльоза
Тече солона по її обличчі……
Проте не через біль вона тече…
а через те що втратити його вона боїться!!!!!!!!
Лиш тільки небо знає:Як тебе я люблю!
І я не знаю: Куди без тебе я піду...
Залиш хоча б частиночку себе...
Ну ось і все.......
Тепер Читай лиш по сльозах....
Як б’ється серденько розбитеє моє,
як тече сльоза…так пливе й життя...
у якому я б хотіла бути лиш з тобою...
ти біль моя…..бо ти любов моя,
я всю себе віддам тобі…
любов моя…….лиш будь зі мною!!!!
молодець...гарно)))
