Ця історія відбулася в одному далекому милому містечку. Там жив хлопець,який захоплювався квітами. Він мав вишуканий сад. І була там одна квітка якою він дуже дорожив, яку оберігав і найбільше любив. Вона була найпрекрасніша. Ще ніхто і ніколи не бачив раніше такої краси. Всі захоплювались і дивувались її чарівністю, не виключаючи і самого майстра. Та одного разу сталася подія, яка повністю перевернула його життя. Цю божественну квітку було викрадено. Це було страшним ударом для садівника, ця втрата назавжди розбила його серце. Після цього його сад став у сто разів кращим, там з’явилось безліч нових рідкісних квітів, але жодна з них не могла знову склеїти серце садівника. І так він і жив, вірніш просто існував, з розбитим серцем, постійно страждаючи. Одного разу, навіть важко сказати як таке могло статись, проте одного разу в цей сад потрапила зовсім проста квітка, яку навіть краще було б назвати бур’яном – це була маленька польова ромашка – і досить сильно вросла корінням у землю садка. Вона була несхожою на інших, тепличних, адже любила свободу і була занадто наївною. Ромашка одразу ж закохалась у садівника. Вона знала, що його серце холодне як лід, але по своїй наївності вірила, що їй вдасться все ж зробити те, чого не вдалось нікому- розтопити цей лід і знову змусити його покохати. Проте це були лише мрії наївної квіточки. Всі ці рожеві ілюзії почали розвіюватись з дня у день, коли квіточка почала розуміти, що садівнику насправді байдуже чи цвіте вона взагалі, адже йому подобалось страждати через минуле. Ромашці було дуже боляче і вона навіть хотіла скоріше зів’янути і для цього ховалась від сонця під листками… Їй майже це вдалося, але садівник помітив це і не дав їй засохнути. Так і залишилась ромашка мовчки страждати в його садку. А що ж садівник? Він так і не побачив як його люблять і продовжував жити минулим, адже йому подобалось страждати.
