Пам'ятаєш, як зустрілись вперше,
Серце виривалося з грудей.
А на землю опускався вечір,
Дивували погляди людей.
Все чекала вірного кохання,
Ніжних слів, гарячих почуттів.
Щоб було у нас одне єднання,
Щоб обману не було в житті.
Не росились очі щоб сльозою,
Правда щирою в тобі була.
Бо кохана з русою косою,
Виглядає на краю села.
Тай життя одне лише буває
І цінити треба нам його.
Той, хто вірно у житті кохає,
Іншому не шле у серце зло.
Ось і я все мріяла роками
І бажала мрію ту здійснить.
Та лежить на серці в тебе камінь,
А в моєму серці лиш болить.
Хто кохає вірно, з добротою,
Той не зрадить в найдорожчу мить.
Сплине час - не будеш молодою,
Ось тому і в грудях стукотить.
