Танцююча рись на коліна тобі примостилась,
І коси її намотались на гори в імлі,
Її гнучке тіло у руки твої напросилось,
А зорі на шерсті заплутались в пальці твої.
Танцююча рись замітала осінні проспекти,
Її переламаний голос злякав голубів,
Ти був з її страхом напрочуд й на диво відвертим.
І в той самий час у любові - лишився простим.
Як і в перший мороз, дика рись розчинилась у місті.
Її слід ти впізнаєш по світлу відталих снігів.
Пам'ятай шовк її молока, що замішано в тісті
Майбутніх зірок і зимових тіней снігурів.
