Сонечко сіло, вечір до хати,
Ніченька вбралась в зоряні шати.
Так таємничо заморосіло ,
Дощем травневим зацокотіло!
Сон заблукає за поворотом,
Я залишаю свої турботи,
Думки тривожні та полохливі,
Бо вже чекають сутінки сиві!
Травневі ночі пахнуть дощами,
Красуні –вишні сиплять хрущами ,
Що безтурботно собі літають,
Ніби поживи вже не шукають.
Місяць доріжку стелить до хати,
На підвіконні лягає спати,
Наче довкола все завмирає.
Ніченька гасне… я засинаю…
