Котик мурчик наш голубчик,
Він не хоче їсти супчик,
Одним оком все моргає,
На ковбаси поглядає.
Поглядає та муркоче,
Він ковбаси їсти хоче,
Молоко також минає,
Щось напевно ще шукає.
Шмиг в комору він швиденько,
Ох рідненька моя ненько,
Шкоди вмить він наробив,
З глечика сметану з’їв.
Ну, а два додолу впало,
Бо сметани йому мало,
Він побачив в мисці сало,
В нього духу аж не стало.
Що не з`їв те надкусив,
Довго думав та тужив,
Де ще сили йому взяти,
Щоб те сало все владнати.
