Мені хочеться співати оду весні,
Кожної днини, кожної години,
Про те, які прекрасні її теплі дні
Й чудові, й майстерні в неї картини.
Як обціловує сонячне проміння
Веснянками, моє зимове лице
Й як дощ хоче їх змити. Та чи зуміє?
Ой, як бринить радісно моє серце!
Інколи дощ ллє, немов з того цеберця
Й лунають навколо гуркоти грому,
А на небесах блискавиця іскрицця,
Ілюмінує, що є сил невтомно.
Мені відчувати природу приємно,
Особливо, коли в екстазі птахи
Співають якось чуттєво й безсоромно
Любовні пісні, ранкової пори .
Скачучи по землі, злітаючи з дахів,
Залицяються до своєї пари,
В листі дерев ховаються від дітлахів,
Щоб не бачили їх милі забави...
І знову така розмаїта краса-духмяна,барвиста,співуча і хмільна! 
Прекрасні образи Вам відкриває матінка-природа! 
