Зайшов з вечора сусід до Івана в хату:
- Слухай друже дай мені хоч якусь пораду.
Щось не їсть сьогодні у мене кабан,
Дуже вже не тішить мене його стан.
Випили пляшину, довго міркували
І для даної проблеми уже плани склали.
А як зійшло сонце взялися за діло,
Все в руках в сусідів немовби кипіло.
Вигнали скотину мовби погуляти,
Думали гадали як його владнати.
Схопили сокиру та обухом трісь!
А кабан на спину так одразу блись.
Дихання немає, вуха посиніли,
Не довго трудились, навіть не спітніли.
Випити по чарці вдвох пішли до хати,
А кабан прийшов до тями, та давай втікати.
Голова в тумані куди мчить не знає,
Все що по дорозі усе розкидає.
Як почули брязкіт, вискочили з хати,
Щосили, щодуху, давай доганяти.
Крос здали на славу, ноги аж гуділи.
Нещасне створіння все таки вложили.
