СоломИнкою п"єш мою душу (За мотивами А. Ахматової)
Как соломинкой, пьёшь мою душу.
Знаю, вкус её горек и хмелен.
Но я пытку мольбой не нарушу.
О, покой мой многонеделен.
Когда кончишь, скажи. Не печально,
Что души моей нет на свете.
Я пойду дорогой недальней
Посмотреть, как играют дети.
На кустах зацветает крыжовник,
И везут кирпичи за оградой.
Кто ты: брат мой или любовник,
Я не помню, и помнить не надо.
Как светло здесь и как бесприютно,
Отдыхает усталое тело...
А прхожие думают смутно:
Верно, только вчера овдовела.
_ * _
СоломИнкою п"єш мою душу.
Знаю, смак її п"яно-гіркий.
Та благанням тортур не порушу.
О, мій спокій, доволі тривкий.
Як закінчиш, скажи. Не сумую,
Що душі вже моєї нема.
По дорозі коротшій піду я
Глянуть: грається як дітвора.
На кущах зацвітає вже агрус
І везуть цеглу десь за паркан.
Хто ти: брат мій, а може, коханець?
Не згадаю, бо все це - обман.
Як тут світло і як безпритульно,
Тіло втомлене відпочива.
Перехожі всі думають сумно:
Овдовіла учора вона.
Гарний переклад, Олю, та є кілька зауважень - Соломинкою п"єш мою долю; Як закінчиш... 
