Ти вриваєшся в моє життя раптово,
Як завжди, без довгих попереджень,
Змушуючи кволо та нервово
Дожидати нової весни.
Так буде сьогодні, завтра, вічно,
Як пошарпана маріонетка в’язень
Я чекатиму тебе покірно нишком,
Може знову вирішиш зайти…
Зустрічаю ранок, ніч і місяць,
Друзів, ворогів та незнайомців,
Каву, сіль, шалені знижки, квітень,
Переможених, закоханих, сліпців.
Випускний, відпустку, грім, вінчання,
Зорепад, відлигу, кризу, спеку,
День народження, комету, розставання.
Незліченну склала картотеку.
Раптом ти… раз випало зустрітись
Маю я лише одне прохання:
«Постарайся просто загубитись
Вдалині мого минулого вогнів.
Ігноруй мене, зітри з уяви зовсім
Перестань приходити вві сні…»
А ловлю з тремтячих вуст зізнання:
«Можеш не прощати, лиш пусти»…
