АВТОБУСНА РЕВОЛЮЦІЯ
Перед виборами їхав
Я автобусом в село.
Поки до села доїхав
Сім революцій в нім було.
Комунізм всі споминали,
З ним Мороза, Симоненка
Те, що комунізм просрали!
– Де Наталія Вітренко?
Ще згадали бізнесменів,
Всіх банкірів, їхню мати,
Депутатів-мільйонерів,
На народ їм всім "начхати".
Кричать: «Під себе все гребуть!
І вивозять все з держави,
Народу жити не дають,
Люди бідними всі стали».
А мене цікавить фактор
Там молодий кричав піжон,
Якщо сядуть на мій трактор,
Зароблять хоч один мільйон.
Згадали Брежнєва, Махно,
Хто їх хвалив, а дехто кляв
Верховну Раду він давно,
Як Перекоп отой би взяв.
Дід, що був колись чекістом,
Кричав: «Я б Сталіна підняв,
Без прокурора і юриста,
За ніч нардепів постріляв».
Кричала жіночка одна:
«Знаю, що треба робити,
Усіх їх у корабель без дна
Треба, як Му-Му грузити».
А старесенька бабуся
Біля мене що сиділа:
«Я по-своєму борюся
З ними, – мені розповіла. –
В хаті на ніч, як замкнуся –
Депутати люд дістали,
Прошу Бога, як молюся,
Щоб вони всі поздихали».
Ото народна боротьба!!!
В селі з автобуса я встав
В колгоспі з назвою «Ганьба»
Й «Святу молитву» написав.
Революційний, мов «Аврора»,
Старий автобус справді був,
Двигун стріляв, як пушка «Дора»,
Я написав все те, що чув.
Ш.В.С.24.09.2006 р.
