У тісні чобітки, ледве втиснула пальці,
Мозолі на підошві - впеклися у ряд.
Украду чиїсь туфлі на сусідній площадці,
Другий тиждень сумні одинокі стоять.
Їх носило дівча - тінь дорослої жінки.
А якщо в черевиках пройду її шлях?
Від простої , у домі крутих, покоївки,
До коханої боса у владних верхах.
Мабуть, капці візьму у старої з підвалу.
Але геть не готова втрачати дітей,
Пити літрами, їсти у плісняві сало
І клясти ненависних, до болю, людей.
Чоловічі кросівки - спасіння чи відчай?
Яка доля в невдахи із будинку сиріт?
Усі замкнуті двері, його душу калічать.
Правда, має надію - змінити цей світ.
У тісні чобітки, у рідненькі, у власні,
Ніжки швидко заскочать, готові вперед.
Бути тільки собою, найбільшим є щастя,
Таємниця життя, найпростіший секрет.
