Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентин Бут: На смерть любові. Заспокійливе - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Олена Іськова-Миклащук, 16.12.2012 - 23:53
Правильно. Хай все, що нещире помирає, і звільняє місце для почуттів, що знову подарують крила. Жаль не всі вміють відпускати
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба Оленочко!Відпускати - то про щось інше. Нещирість вимітають відразу ще й поганою мітлою! Віктор Ох, 14.12.2012 - 17:52
Мудрий вірш!Була в мене задумка написати пародію на вірші поеток на тему розбитого кохання - і перерахувати там всі травматичні метафори (розбиті серця, заплакані очі, мокрі від сліз хустини, викручені від горя руки, висмикане на голові волосся і т.д.). Та утримався, бо дівчатка образяться - про що ж тоді їм молодим та гарним писати. Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, шановний пане Вікторе! А я написав. Воно й не пародія, але та, для кого писав промовчала. І я розумію її: Коли в грудях пече, серце стискається від від відчуття образи, певно ж і незаслуженої, коли замість палацу, в якому ще вчора була королевою, єдиною і неповторною, зяє провалля, пустка, яку, здається, неможливо заповнити, - всі мудрствування збоку сприймаються як знущання. Я пожалкував, що написав той коментар. Але ж, хіба трохи спрощуючи, можемо стверджувати, що часто саме так і трапляється. Тож,минув час,і я вирішив викласти ці два катрени на загальний огляд, де вони вже не сприйматимуться, як щось особисте.
|
|
|