я писатиму вірші тобі несвідомо й свідомо
супроти законів, навпроти льоду зими
будем ми разом жити в одному домі
аби поміж нас небувало ніколи війни
в молитвАх своїх денних я проситиму Бога
нахилятиму скроні до вітру й обпалених мірй
аби лиш одна була спільна з тобою дорога
аби тільки поруч, навіки, аби тільки мій
любитиму весни і зими й холодні ранки
варитиму суп з грибами та м’ясом на двох
аби лиш з тобою ділили надії й світанки
аби лиш для мене одної, тебе створив Бог