Я недомолені молитви промолю,
Я всі прохання вимолю у Бога.
Я всіх людей на світі полюблю.
Бо так до Бога лиш веде дорога.
Душу віршами шила,ти прийшов
І"не люблю"своїм знов розриваєш..
Бажаю тобі долі,щоб знайшов
Єдину в світі,що в житті шукаєш.
Стелився день обіцяним дощем,
Холодні краплі сніг чомусь топили.
Ми разом щастя милий не знайдем,
Бо різні почуття в душі носили.
Я молитвами викладу"люблю",
Та це"люблю"вже не для тебе буде.
Я хочу дощ,хай навіть в цю зиму
Мене такими крапельками будить!
Додому йшла,за мною дощ іде,
Зайшла в кафе, він тягнеться за мною.
Сіла за столик,він мовчить,сопе,
А я йому прикинулась чужою.
-Ваше замовлення?
-Лиш шоколад.
-А що йому?
-Це Ви про дощ спитали?
Йому такий холодний снігопад.
Скажіть,невже Ви справді дощ впізнали?
-Авжеж,я пригощав колись його,
Приніс цукерок,навіть шоколаду.
Та не схотів дарунку він цього.
-Ви принесіть для нього зорепаду!
О Боже мій!Хтось вміє говорить
Навіть з дощем.Не я одна на світі.
Тоді зуміє хтось так і любить,
Тоді зуміє хтось мені радіти!
-Мені рахунок.
-Дощ вже заплатив.
З Вас тільки зараз номер телефону.
Бо дощ пішов,підлогою ходив,
І передав для Вас ось цю розмову.
-Тоді піду,ще стріну його десь.
І він мені крізь ніч буде дзвонити.
-І він почує стук наших сердець,
Він вміє плакати і говорити.
Пішла я в дощ,щоб знову говорив,
Щоби сказати,що за ним сумую.
Щоб він зі мною знов в кафе ходив,
Де ще хтось його голос знов почує.
Дощ потрібний там де є посуха. Забагато- буде повінь і все затопить! Бажаю тобі теплого ласкавого сонця! ( читай між рядками )
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добре дорога подруго.Але я дуже люблю дощ.Хтось любить його лише лежачи на дивані,а я люблю завжди.Наталочко,гарного тобі дня.Без дощу.Дощ забираю собі!
) 
За вами обов'язково ходитиме сонце!! 
Загадково-чарівно! 
