Навкруги розгулялась хурделиця,
Завиває й гуде за вікном.
А дорога до обрію стелеться
Нескінченним м'яким рушником.
Позираю в вікно із тривогою
На сріблясте лапаття з небес:
Так боюсь захопитись дорогою,
Так боюся проґавить тебе.
А на серці так весело робиться,
Потихеньку хвилини лічу:
Ось зійду на зупинці автобуса
І до тебе чимдуж полечу.
Не свари, що до тебе забрьоханий
Я прийду з білотканих доріг:
На мені пасажиром непроханим
Примостився натомлено сніг...
...Навкруги розгулялась хурделиця,
Завиває й гуде за вікном.
А дорога до обрію стелеться
Нескінченним м'яким рушником.
