...Засинай маленьке янголятко,спи собі прекрасним сном,
І нехай прийде й до тебе казка, огорне своїм крилом.
Збереже тебе мій любий синку, від лихого погляду.
А ти. Помандруй у приспані малюнки – ті що на вікні.
Ти поглянь - все всміхнене до тебе, сонце, річка і степи.
В кольорі переливаються мінливо, ну а ти дитятко спи.
Далі з'являться чудові звірі, затанцюють на твій лад,
Заспівають, закружляють в дивнім танці, побіжать у сад.
Там, де груші падають до рота, тільки швидше ти хапай,
Соковиті, спілі сливи з гілочок… Синок - піймай.
Далі небо стане різнобарвне, буде дощик йти яскравий,
І заллє усе довкола життєдайністю, і бажаним теплом.
Хай приспить ще й місяць білобокий, колисковою тебе,
Покачає на ріжку він ніжно –ніжно і приспить навіть себе.
Зорі згасять те блискуче світло, та й затихнуть і собі,
І зупиниться щаслива казка по дорозі у отій лічбі.
Бачу серденько, усміхнені вуста, от нарешті і заснув ти.
Мій синочок, ти в безмежні простори лети.
Я поки що напишу рядочок. І на тебе буду позирать.
Спи собі маленьке янголятко, спи поки почне світать.