Оспівана геніально, вдячно і величально
Осіння пора наступає,
Часто буйно вітрить, смачно й довго дощить,
Одягає й в хати заганяє.
Вже пустіють поля, сиротіє земля,
Листя жовте з дерев опадає,
Птахи смуток несуть і у звідану путь,
Відлітаючи, нас покидають.
Ось летять журавлі в свої теплі краї,
Прощально крильми нам махають,
Своє тужне «курлі» із небес до землі
Посилають, душі й серця забирають.
Ліс в задумі стоїть, золотить, багрянить,
Сльози – роси на землю скидає,
Вітер в кронах шумить і безжально щомить
Лист зриває й грайливо кружляє.
Шкільна осіння пора, гомінка дітвора,
Турботливі мами й бабусі,
Автомобілі снують, торують в школу їм путь -
Все у звичнім життєвому русі.
Ще троянди цвітуть, поряд астри ростуть,
Хоч осінь за тин заглядає,
На добро шле квітки, а до зла – колючки,
Всім заслужене щедро вертає.
Зазеленіла озимина, значить буде весна,
Хоч зима і морози чекають,
Хто все встиг і придбав та в комори заклав,
Ну а коник нехай пострибає.
Думки бродять з дощем, душі й серцю на щем
До пісень і віршів спонукають,
Хоч туман і дощить, а трудитись, щоб жить
Усі люди в надії бажають.
ID:
418858
Рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата надходження: 16.04.2013 12:38:48
© дата внесення змiн: 16.04.2013 12:38:48
автор: БГІ
Вкажіть причину вашої скарги
|
