набиватися, бігти зо всіх, ледвесил.
а, натомість, пройти собі осторонь.
що за гості ми?
лічимо менше плсюів,
більше осуду
й це зводить з розуму.
під прилавком, маснім від ліктевих кісток
Бюро Ведмежих послуг знову акція:
дегустація
наших із Вами думок;
стерті дані;
обман, зловтішання.
занепало вже хибне поняття плести
тобі косу пістрявою стрічкою.
понад річкою.
просто воліла піти
і, розбещена,
йшла застережливо.
наді мною змикалося коло небес,
а я кліпав очима над хвилями,
мокни, брилю мій,
світ, який знав, раптом щез.
мною пóчатий,
кимось наврочений.
хіба гості становляться бажаними,
коли їх обирають «в обгорточці»?
їх екзотика –
то відображення їх
й застереження
бути бережним(?)
твій прилавок обсіли найжáданіші.
як раніше, стою собі осторонь,
зайві гості ті,
як на обличчі прищі,
дошкуляють;
як мухи кусають.
а ти щуришся вперто до сонячних лиць,
а я йду вже додому, викручуюсь,
не засмучуюсь
тим, що мені не щастить.
як то кажуть:
«удома найкраще».
і у гості до тебе назавтра ніхто
на нозі не прискаче й односінькій
ще не пізно
закрити Ведмеже Бюро
вже не рано
зірвати стоп-крани.
Мінливо Байдужий
