Як це прекрасно,
чудові мрії,
і сніг кружляє, наче птах.
Як це чарівно,
з тобою вільні,
я засинаю в тебе на руках.
У сні згадаю
всі наші дні,
я вибачаю -
минуле у вогні.
Як ми любили,
у танці посеред зими,
і наче крила
з'являлися, росли.
Ти цілував, а я летіла,
дурненька, мріяла колись,
ти солодко брехав,
а я горіла
від смутку і від самоти.
Тепер ми різні,
змінило нас життя...
Я - осінь пізня,
ти - літо...
Минай у забуття.
листопад, 2010