Хто пізнає своє коріння –
Проросте у пісках пустелі.
З-під землі буде воду пити
І, захищений від вітрів,
Не ростиме сухим бадиллям,
У самотньо-пустій оселі,
Бо численні оточать діти
Нечисленних своїх батьків.
Хто ж своїх не шанує предків,
Наче вітер, гуляє в полі,
Свого роду-сім’ї не знає,
І на світі живе один,
Назбирає мільйони глеків,
Що монетами будуть повні,
На полицях порозставляє,
Та чи втішений буде тим?
P.S. Сильний іде один. Але не дуже щасливий.
