Вона звичайна, напевно добра і ніжна,
Очі її зелені, як трави, та трохи сьогодні сумні.
Довге волосся у неї, тіло ще білосніжне,
Він, щоб її побачить , рахує ночі і дні...
Він чесний, хоробрий, простий але мужній,
Для неї Він саме такий...Такий любий...
Погляд Його, коли бачить її, не просто дружній.
Вона, Його цілувати обожнює в усмішці губи...
Вона така дивна, вся в мріях про Нього.
Та Він... Так далеко від неї...Ще трішки...
Кохання серце її спалило, наслало тривоги.
Вона би летіла до Нього, або ішла б пішки...
Він, чекає...Ще поки чекає на неї...
Кохання в весни відібрало вже літо!
В саду розцвітають рожеві і білі лілеї,
Та в неї... Ростуть...Підростають...
Кровинки-КВІТИ,,,
