До тебе, до тебе, до тебе, до тебе, до тебе
Вистукує серце надсадно і рветься настріч –
До віч, мов ранкове серпанком затягнуте небо,
До кожної риси єдиного з тисяч облич.
До тебе, до тебе, до тебе, до тебе, зваблива,
Карбуючи кроки крізь поле іду навпростець –
За покликом двох неповторних світань зашарілих,
За постуком кожним єдиного з тисяч сердець.
До тебе, до тебе, до тебе, до тебе, до тебе!