Він прийде на вокзал не сьогодні й
/Не завтра/,
Через деякий час – сто років напевне,
Мине…
А я буду, хоч вічність тривалу
/Чекати /,
Як ніхто не чекав -ба навіть й мене.
Я сидітиму тут, допоки все листя
Згорить.
Не в вогні, а у пізніх,тривких тротуарах,
І не зовні надворі, а у серці, що досі
/Мовчить/.
Заливаючи потяг сумними думками.
Я сидітиму тут , коли навіть зорі
/Погаснуть усі/.
І не буде на небі, тих рідних світил,
І забуде хтось раптом і батька і мати,
/Ти ж бо знай/,
Не віддам я тій долі своїх білих крил,
Не віддам ні за що і вірність і правду,
Я сидітиму тут,до того снігопаду,
що вкриває морозом і снігом поверх,
/Усі лави/.
Він прийде на вокзал не сьогодні й
/Не завтра/,
Він прийде, коли вже пощезають тумани,
/Первоцвітом /.
Увірветься наша , найперша весна,
І тоді ,мов занесена холодом лава
/Я Розстану/.
І здивуюсь чи це була я….
