Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Віталій Назарук: Чомусь мені не плакалось тоді - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анатолійович, 20.08.2013 - 21:49
Сильно і універсально - це був важливий і неминучий ритуал - голосити жалобу по вождям...Неважливо якому, нехай навіть і тирану і вбивці міліонів людей. Був страх - не будеш плакати, можуть сказати, що радів. Значить ворог народу і партії...І так продовжувалось завжди...
Микола Серпень, 20.08.2013 - 19:55
Як правдиво все виписано. Ми, дітьми і не підозрівали, що часом своєю поведінкою, видавали батьківські хатні розмови і сподівання...Показове "ридання" стариків і вторення їм зовсім ще малих, навмисна батькова заклопотаність...Ми з дитинства знали приказку: "Ленін, Сталін, Ворошилов, щоб їх разом подушило" як і знали, що її нікому не можна казати. Не вірш, просто зліпок з минулого...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто пригадалася частинка дитинства... Дякую!
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві, але окремих страшними...
Валя Савелюк, 20.08.2013 - 07:46
реакція тата - мудра... думаю, він належав до тих багатьох людей, які "на той день" мовчки чекали... цікаво, хоч цей образ (тата) означено "штрихом", але він у вірші Вашому - досить "випукло" сприймається... як на мене, то саме образ тата і є ключовою фігурою теми...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудра Ви людина, Валю!
Наталя Данилюк, 19.08.2013 - 22:31
Проникливо. Мабуть, діти відчували, що за таким тираном не треба плакати... Адже дитина - завжди щира і наївна, вона не здатна прикидатися і лити крокодилячі сльози. А інші плакали не так від жалю, як від страху і зазомбованості.
Левчишин Віктор, 19.08.2013 - 22:03
Гарно. Особливо, якщо врахувати те, що таке вже відбувувалося декілька разів. Отже: вірш на всі часи.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нічого не змінилося і до нині...
Крилата (Любов Пікас), 19.08.2013 - 20:19
Людям так мізки забили, думали, що зі смертю Сталіна кінець світові настане. А я пам'ятаю, як плакали за Брежнєвим і хвалили його правління за те, що не було війни...
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Зомбованість людей саме страшне лихо, а воно продовжується і тепер...
Валентина Ланевич, 19.08.2013 - 18:44
З його смертю відходила ціла єпоха і нова невідомість лякала людей.
Любов Ігнатова, 19.08.2013 - 18:35
Ви гарно передали спалах пам'яті... Чомусь такі моменти врізаються ... Як мені ,малій п'ятирічній дитині, страшний голос, що звіщав про смерть Андропова.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ВІрш, наче вирвався...Дякую!
Любов Іванова, 19.08.2013 - 16:28
Зрозуміло, що було щось надто значуще... Але - потрібна підказка - що??
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Смерть Сталіна. Гучномовець повідомив, люди ридали. Ще лежав сніг.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думав здогадаються... Смерть Сталіна.
|
|
|