За вікнами зорепад, за вікнами трупи янголів.
Домовляємось про не напад, ковтаючи гірку каву...
А пам"ять кидає дні і пестощі звуків яворів,
Коли ще бійня між нами тільки перетворювалась у справу.
Твій профіль(тоді ще дитячий) дурманив мої думки,
А зараз лиш біль на остачу.У горлі голками ковтки.
О скільки пролинуло часу, і скількі нападало зір.
Навиїзд з лісу на трасу, невистачить на бензин.
А ти давно вже став гірший, в очах хитруватий звір,
І так пишаєшся мною, як чимось зовсім неземним.
Чи я вже підкорена, чи на колінах?
Коханий(якщо воно так), забудь, Я - Афіна,
І сил моїх в шир по ярах.
