А парк у золоті увесь,
Трава зелена під ногами,
Листва формує орігами,
Та це у парку тільки днесь.
Ще Стир хлюпоче чарівний,
Листки відносить із водою,
Ріка бере їх із собою
У поцілунок затяжний.
Кущі, неначе золоті,
Стоять над Стиром мовчазними
І верби з гілками п’янкими,
На варті – справжні вартові.
До сну готується ріка,
Збирає води по краплині,
Вони прозорі, ніби сині,
Їх пестить річка у руках.
Ми переступимо поріг,
Де пломеніє красна осінь
Вона красу у серце вносить,
Щоби осінній сніг не ліг.
Дуже гарна замальовка - світла і барвиста! В останньому катрені можна прибрати одне слово *осінь*, щоб воно не повторювалося надто часто, яу от у *Не все нам осінь в серце вносить*, змінивши його на *Вона красу у серце вносить* (з контексту рядків буде ясно, що під займенником *вона* мається на увазі осінь).
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00