Втрачають всі. Той – чин, той – річ,
хтось – честь і совість. Є витрати
на крісло й трон… І без non grata
втрачають рамки для облич.
Втрачають розум супостати,
бо можна й – голову із пліч
або в Бастилію за ґрати.
Та що не grata, то взірець
на кримінал в закритій справі.
Той жер народ, той скуб державу.
Тяжіють лаври і вінець,
бо в кожного – один кінець:
ганьба й дурна посмертна слава.
***
Не чинний мер – та безпардонний Льоня,
Трапляються такі ще де-не-де.
З детектором брехні у нашій зоні
хіба його побачиш по долоні,
з яким він рилом в мерію прийде.
Він одномовний і не православний.
У школі – турок. Мав нахабний ніс,
тому не тільки в мерію проліз,
він і в миру – церковно-ліберальний.
То – до ікон, а то – у бізнес гральний.
Але ж по-християнськи – ні-гу-гу,
і вже як свічку ставить у вітальні,
то тут же в дверях чорту кочергу.
Коли смішне обрали на велике,
пробачивши і мову і язик,
але воно лишилось без’язике,
вважай, що на всю голову каліка,
і з нього може вийти тільки пшик.
***
Наступний хто? Наступний – пелехатий.
Бо як казав колись майор Жеглов,
що головний в законі – це горбатий,
який в підвалі схованку знайшов.
Та цього вже не витягнеш з підвалу.
Недоторканне, бо липке воно –
таке, що все до нього прилипало.
Хоч подавись, кому не все одно.
Ще тявкає зі свого підземелля,
неначе й справді благородний звір.
І як воно стрибало вище стелі,
коли тепер ховається, як тхір?
Чого боятись? Все, що не руїна,
надійно перетворене в анклав,
в якому Раша – це не Україна.
Хіба колись це дурень написав?
Ще, не дай Боже, вигулькне з екранів
і буде знову незамінний наш
серед почесних зооветеранів
розповідати, хто візьме реванш.
***
Не крав шапок, не бив жінок по фейсу
і друзям не давав по мордасам,
не пакував зелених повні кейси,
бо кас не брав, як мовиться, не сам.
Я вже давно не «ботаю по фєні»,
на побігеньках в мене візаві,
в якого тата, – каже пані Енні,
не бив грузовиком по голові.
Не треба людям забивати баки,
що я керую владою без Рад,
де сущі екзальтовані панянки
вважають, що я справжній Робін Гад.
Не рвусь до влади і, як каже преса,
нечисту совість не заплямував.
Не як прем’єр, а просто, як професор,
не я козлами націю назвав.
І не мене пророчать в кандидати,
де, може, мого місця не займе,
та, що не я посадовив за грати,
щоб не підняти власне реноме.
***
Немає що додати чи відняти.
Він – комуніст. Цим сказано усе.
Заліз одного разу в депутати
і досі блеф зі всіх трибун несе.
Він любить Маркса, Кобу..., Філарета!
Та не міняє ленінське єство,
а треба – стане другом президента,
щоб відстояти службу на Різдво.
Таким як він до комунізму видно,
хто буде панувати на землі
і тільки посміхається єхидно,
коли до влади рвуться москалі.
Свій бабський голос відточив як бритву.
Вже майже спікер, хоч і сукин син.
А поки що вилизує корито
і у вождів усе, що нижче спин.
***
А ось вам Петя – Другий, або Третій,
або Останній з хунт політбюро.
Такий двомовний і такий відвертий,
ну прямо викап́енний цар Петро.
Кудись нас хоче вести у минуле,
де примітивний ленінський фашизм
не знає молодь, а старі забули
гулагівський голодний комунізм.
Кляне і ненавидить олігархів,
що допустили вольності свобод
і тулиться поближче до монархів,
щоб не скарав обманутий народ
за те, що прислуговується справно,
аби хоч Раша ордена дала.
Оце і вся політика державна
у цього червонястого орла.
З минулих візій мало що зігріє,
якщо ти не радянський ідіот.
Та суне більшовицька інвазія,
яку в твариннім череві леліє
цей викопний печерний мастодонт.
***
А ось така не варта може й слова.
Ну – прогресивна. Ну – турбує секс.
Ну проклинає нашу душу й мову.
Та – розкусили. Скінчився прогрес.
Вже не пройшла, хоч як їй не кортіло
ще виграти якийсь останній шанс.
Кар’єра, що зароблена всім тілом,
як не крути, а вже не відбулась.
Даремно вклали гроші у гранату.
Не постраждала. Баба – не герой.
То може досить гендеру за плату?
«В Рассею ехай и на Пресне пой.»
ID:
455977
Рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата надходження: 22.10.2013 17:11:50
© дата внесення змiн: 29.12.2013 23:18:02
автор: I.Teрен
Вкажіть причину вашої скарги
|
