Я знов спіткнулась на півслові,
Коли хотіла закричати, що біль
Жагучий туга в моєму серці ожили.
Я знов спіткнулась на півслові,
Коли хотіла розповісти, що
З дивних снів до мене ночами
Приходив ти.
І знов спіткнулась на півслові,
Лише для того, щоб мовчати
І щоб нікому не сказати про те,
Що доля не права.
Коли поринула у спогад,
То знов спиналась на півслові,
Щоб із думок, як із полону,
Не діставати ті слова, в яких
Лишилась таїна.
В моєму смутку підсвідомо,
Я залишаюся з тобою,
Коли коханою й щасливою була.
Того не хочу забувати,
Тому й спіткаюсь на півслові,
Аби у мріях і думках, купатись
Безкінечно у любові.
