Ліхтарі розбиваються в щент
У великих калюжах.
Вечір пошепки мріє з дощем.
Тлінні стіни подужав.
Де-не-де, в простирадлі із хмар
Промайне моя зірка.
Я - шукач-антиквар
Просуваюсь в небесную хвіртку.
Ноги хочуть іти,
Відчуваючи вечір всім тілом.
І вібрати до краплі хвилин.
Я один раз - людина.
Світ вогнів автострад,
Що потіками. Не зупинитись.
Тихих мрій водоспад.
І у нім хочу я розчинитись.
Я тебе уявляю,як ти йдеш, тебе втягує буденність міста,і ти розчиняєшся в ньому під шум дощу.А в думках пишеш вірш.Підказка(впитати рос.)можна замінити на втягнути,вібрати,але це твоє право.Ти,Юль,молодчинка,гарно передаєш стан душі
Юліанка Бойчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ніночко! Хоча знаєте, не завжди прокручую рими в голові, інколи просто віддаюсь моменту, а потім вже вдома згадую й описаю пережиті емоції...Хоча буває і так... Дякую за підказку, і за те, що ви поруч. Що відчуваєте..Спасибі. Хай дощик заколисує
