Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентин Бут: Пам'ятаймо… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Калинонька, 18.12.2015 - 23:51
Старенька , згорблена , сама,Очі наче вицвіли від сонця, Коси вже покрила сивина, Сидить самотньо в хаті край віконця . І дивиться у сад , що вже розцвів, В задумі тужно на дорогу виглядає, Чекає своїх діток із доріг , А їх немає ... Все чомусь немає ... Вже хата облупилась від дощів, І хвіртка нахилилась до дороги, Неначе світ для неї опустів, Безпомічна , уже не носять ноги. Сльоза скотилась по її щоках, Кінцем хустини очі витирає, А серце в грудях б"ється наче птах , Чому немає діточок? ... Чому немає... Чому немає? ... Чому сини не йдуть ?... І знову на дорогу задивилась, Скоро вже йти її у вічну путь, Хоч би ще раз на діток подивилась . Спішіть до матерів , щоб потім не було пізно! Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сумні у нас вірші, люба Калинонько...
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринко. Радий навзаєм!євген уткін, 14.07.2013 - 11:12
Хороший, справедливий вірш. Біль вини та гірке каяття, Мою душу навпІл розривають, Бо батьки вже пішли в небуття – На погості, давно, спочивають. Я тепер до пустого гнізда, У село щовесни прилітаю. На могилах цілую хреста, Та й до міста назад повертаю. Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, шанрвний пане Євгене!Щодо вини, про яку пмшете, то вона в цьому сенсі як первородний гріх - завжди існує. З іншого боку, це один з найменших гріхів. Життя розводить батьків і дітей і так було і є, і буде. Аби лишень не забувати про них коли вони потребують нас. Олена Іськова-Миклащук, 24.06.2013 - 18:40
Правду кажуть:" Ми діти, доки живі наші батьки". Тож бережімо їх
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Од усього можна намагатися вберегти, лише не від старості... Дякую за відгук, Оленочко!
Тетяна Луківська, 25.05.2013 - 11:02
Вона нас буде все одно любити,Бо і старі, а ми для неї діти І тут не змінює нічого навіть час.---Материнська любов найвища Наталя Данилюк, 01.05.2013 - 20:57
В рутині життєвих буднів часто забуваємо про найрідніших, відкладаючи довгоочікувану зустріч на потім...А потім дорікаємо собі за неуважність і постійну заклопотаність. Щемно.
Валентин Бут відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справді, так, Наталочко...
|
|
|