Жде далека путь-дорога,
у світанок чи на спад.
Буде давня в ній тривога –
і на картах, і без карт.
Юність, радощів вітрильник,
не проходить до кінця,
то в припливи, то відпливи
тягне зрілості серця.
Ні, не текст – обдарування
у природі, талані, -
цих тривог зачарування,
оп`яніння від борні.
Не оплатиш це жар-небо ,
де – з орлами в унісон –
чуєш, як нервово, грізно
пахне порохом озон…
..........................................
Будет дальняя дорога,
то в рассвет, а то в закат.
Будет давняя тревога -
и по картам, и без карт.
Юность, парусник счастливый,
не простившись до конца,
то в приливы, то в отливы
тянет зрелые сердца.
Нет, не строки - дарованье
и природы, и судьбы,-
этих смут очарованье,
опьянение борьбы.
Не оплатишь это небо,
где - с орлами в унисон -
чувствуешь, как грозно, нервно
пахнет порохом озон...
