«…Підготуватись до життя…Ми всі маємо підготувати себе до дорослого життя»…Пф..Це що за бздура ще така? Да тебе кидатиме з права на ліво,з ліва на право,катапультуватиме в небо і розчавлюватиме по асфальту! «Підготуватись до життя.» Що ж вони всі мають на увазі? Підготуватись можна до зими,втепливши стіни і купивши пару теплих шкарпеток,підготуватись можна до літа,відклавши гроші на морський курорт і придбавши новий купальник останнього фешену.Підготуватись можна до весілля,купивши сукню,кільця,розіславши останнє запрошення 2052 гостю,і те не ясно,що ти там відчуєш і як далеко тобі захочеться бігти,стоючи з ним(з нею) біля святого папулі,оточений(оточена) людом,гадаючи там щось про вічні цінності.
Я тільки хочу,щоб ви відкрили очі і зрозуміли,що ви абсолютно голі перед цим світом,і єдине,що ви зможете придбати і вдягнути на себе-це убрання досвіду.Якої якості і кольорів-залежатиме від вас.І в кінці шляху ще багатьом пощастить приміряти лахміття,а можливо й королівські сукні і костюми,а хтось так і лишиться ходити голим,все далі купуючи шкарпетки і купальники,так і не осягнувши суть. Зал сидів онімілий,якась дивна хвиля прокотилась по всій його площині.Здається Містер Джуді вклав в ці слова все своє життя. Мабуть так приходить розуміння. Хтось сидів,задумливо опустивши очі,а хтось різкими рухами,підскочивши з місця,нахабно і впевнено пробираючись крізь ряди,вилетів з аудиторії,очевидно в поривах негайно змінити своє життя,змінити все з цього дня. І це був я..
В той день я продав свій дім,звільнився з ненависної безпечної роботи,подзвонив своїй дівчині і сказав,щоб через годину чекала мене з зібраними речами. Найбільше я боявся,що вона не зрозуміє,що вона не на тій хвилі,що вона все ще не прокинулась. Але по слухавці моїй збігали сльози,почувши,що вона згодна уїхати. В той день я дякував Богу за її зірваність.Плакав і дякував.В момент мене пробило,я зрозумів що щастя дуже близько. Вона лишила записку для своїх рідних,не пояснюючи нічого,а лише накресливши лінію від Техасу до Ванкувера. Так,наш майбутній дім.
Нас чекала довга дорога. Гадаю в той день ми вперше кинулись в життя незахищеними,голими.
Ми відірвались…
ID:
461533
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.11.2013 21:18:24
© дата внесення змiн: 19.11.2013 21:18:24
автор: Heleny Ohwell
Вкажіть причину вашої скарги
|
Змістовно і свіжо написали ви! 
