Без зайвих слів, без зайвих рухів
Без зайвих думок в голові
Я стаю спокійним, проте смуток
Постійно частину тіла гноїть.
Я серця не хочу відчувати
Не хочу думати і знати
Що словом треба користатись
А думку чистити й латати.
Ламаючи шляхи безсмертя
Я спокій відкрию свій колись
Щоб все що було – чисто стерти
Відроджуючи мистецтва вісь.
Пробачте за гріхи, за долю
За біль, яким досі картаюсь
І не прощу його ніколи
Не знаю, нічого я не знаю.
