Оригінал: Іра Мисник https://vk.com/irynivirshi
звинувачуй мене у наївності
вона, мабуть, й плете мою вічність,
що кружляє у власній невинності,
повертає на ще одне коло циклічно //
клич мене, але не каліч,
хоча, мабуть, уже все одно,
коли йтимем на коло нове пліч-о-плі'ч
та вливатимеш в гýби своє вино,
то губи́! //
я з тобою зважилась на ще одне коло,
на маневр повіртяний,
і чомусь заснув поколотий
мій всепожираюий Гітлер -
його закачало на поворотах
від біди до біди,
і, я сподіваюсь, назáвжди. //
щастя моє летке,
тільки не йди
на піке,
бо ти став для мене
занадто багато важити ///
***
Пародія:
Ти - наївна, і це було "мінусом",
Та двозначна жіноча невинність,
Бо у тобі розлючено пінився
Грізний дуче, тиран Мусоліні.
Губ вино моє було із "градусом",
Та цілунки всі марними стали,
Почуття-бо розстрілювать внадився
Твій, рішучості сповнений, Сталін.
Ті закохані крики ще згадую:
"Zu mir kommen, die deutschen Schweine Jura!"*
Ти писала на стінах помадою:
"Мій - навічно. Кохаю. Твій фюрер."
Я усе ж заколов твого Гітлера,
Мусоліні і Сталін - поснули,
Та коханню завадила літера:
Проміняла ти Юру, на Юлю!
* - Ходи до мене, німецька свиня Юра.
