Наснився сон – батьківська хата,
На любов щиру така багата,
Садок закутав білий сніг,
Стежок нема, битих доріг.
Та я прямую хоч і стомилась,
Сніг кругом – не заблудилась,
Крок за кроком сміло ступаю,
Ту стежку й досі я пам’ятаю.
Ось і вузенька, як стрічка річка,
В журбі схилилась стоїть вербичка,
Тут біля неї був перелаз,
Хоч і невпинно летить в даль час.
У снах минуле – в серці тепло,
Щоб у житті там не було,
Туди я лину, де тепла хата,
Немає мами, немає тата.
У снах мандрую я в ту країну,
Де почуттям немає впину,
Ось біля хвіртки стоїть матуся,
Де неї щиро я пригорнуся.
Немов дитина радіє тато,
Йде до них доня, яке то свято,
Тепло в оселі – обід парує,
Мама невтомно мене частує.
Тебе, рідненька, я так чекала,
Усе, що любиш приготувала,
Уже по тілі йде насолода,
Тепленька грубка і є нагода.
Лягти та трохи відпочити,
Боюся очі свої відкрити,
Сон огорнув тіло і душу,
Та прокидатись уже я мушу.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/543-nasnivsya-son.html
