Чорні дерева, холодні дощі,
Смуток і туга панує в душі,
Зелень пожухла чорніє й гниє,
Змінює осінь усе на своє.
Хоче все знищить, що влітку жило,
Чорно та сіро навкруг щоб було,
В душу залізти холодним вужем,
Щоб не оговтались з того ми вже.
Тихо поволі усе завмира,
Осінь всю силу життя забира,
Серце ж не хоче у сірості жить,
Хоче яскраво кохати й любить.
Осінь, тужлива з холодним дощем,
Знищить не зможе живе все ущент,
В тяжкі години потрібно терпіть,
Щоби весною ожити зуміть.
11.11.01
