UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Вакуленко: УкраїнКа заміж хоче - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні, 17.01.2015 - 18:27
В радянські часи може й прагнули вийти за рамки національного, однак на якій основі? Якщо за наріжний камінь усього людина ставить саму себе, то нічого доброго з того не вийде - в чому, на жаль, і мали можливість переконатися... 
Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але всупереч всьому хочеться надіятись, що кращі часи все-таки настануть і люди зможуть порозумітися і жити мирно і щасливо. 
Анно Доміні, 17.01.2015 - 16:20
І все-таки я знову з вами не погоджуся  По-перше, не всі бідні заздрять багатим і хочуть поріднитися - то залежить від рівня їхнього духа, я б сказала (ви, я так бачу, людина віруюча, тому, думаю, зрозумієте, про що мова). Відомо, що де скарб твій - там і серце твоє. По-друге, рідні по духу люди (погоджуюся, що саме такі можуть побудувати сім"ю) - не обов"язково однієї національності. Так, у переважній більшості саме люди однієї національності мають схожий духовний устрій і менталітет, але не завжди. Часом людина іншої національності розуміє тебе багато більше, ніж своєї. Що ж до політичного підтексту - то, певне, я надто далека від українських реалій, щоб сприймати цю притчу саме так; я сприйняла її на побутово-особистому рівні тому відповідно зреагувала.Зрештою, це ж добре, що твір зачіпає людину настільки, що їй хочеться залишити відгук - хай навіть відмінний від поняття і сприйняття автора. Тому дякую і вам  А взагалі, мені здається, людям потрібно намагатися виходити за рамки національного - хоча це і дуже важко, на жаль. Одначе ми усі, зрештою, діти Бога - отже, брати і сестри, і якщо будемо долати в собі національне, державне, конфесійне - це будуть кроки до побудови кращого світу. (Болюча тема особисто для мене, улюблений мозоль )Усяких вам гараздів, Октябрино! 
Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
В радянські часи ми намагалися виходити за рамки національного і нам це майже вдавалося, та люди прагнули зберегти притаманні тільки їм традиції, свою релігію і т.п. Я не знаю, як правильно, я не фанатка релігії, але жити по заповідям прагну. І згідна з вами, що ми всі діти Бога, брати і сестри, і що треба долати національне, бо націоналізм на мою думку це ворожість і жорстокість, і недобре підносити себе над іншими. Я теж буду боліти разом з вами за побудову кращого світу. Всього найкращого, Анно. 
Анно Доміні, 16.01.2015 - 15:21
Ну-у, не треба аж так кардинально розписуватися за всіх чужинців! Чужинці - вони різні бувають. Можна подумати, якщо вона вийде за багатого українця, то він ніколи їй нічим не дорікне? Проблема не в його національності, а в його совісті і почуттях до неї.З іншого боку, якщо вона йде не за нього, а за "його палати", то повинна бути готова і докори вислухати; і це знову ж не від національності залежить...
Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Скоріше тут навіть і не про національність а трішечки з політичним підтекстом. Бідні завжди заздрять багатим і хочуть теж так жити як вони, всіляко намагаються поріднитися з ними, зблизитися. Декотрі навіть можуть принижуватись перед багатими, надіючись на якусь мізерну допомогу. Але ж погодьтеся хіба це не смішно. Адже кожна людина (країна) може самостійно цього досягти щось змінивши в собі, змінивши своє життя, свою поведінку тощо... Тільки рідні по духу люди зможуть разом побудувати і см"ю, і державу... при наявності не тільки бажання, але й певних зусиль.На мою думку все залежить від національності, від духовного устрою, менталітету, тощо. Через це ми всі і різні, і живемо по-різному. Пробачте, якщо щось наговорила не те. Завжди вам рада. 
doktor, 14.04.2014 - 15:08
Прекрасная басня , сатирическое стихо. Помню что-то такое писал Остап Вишня, но то была другая эпоха, а тут в самую точку и на злобу дня. Молодец, жаль что те кто собирается за иностранцев стихи не читают, а считают, что они "будут иметь с гусь",одесская присказка.
Любов Вакуленко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Да, эпохи меняются, а люди остаются все те же.Спасибо, что заходите в гости. |
|
|
||||||||||||||||||||||
