Чому так сумно на душі?
І я сиджу «нічо» не хочу
А в голові сумні вірші
Під час яких я плакать хочу
І все здається таким бридким
Потворним, чудним і сумним
І навіть люди, світ і дощ
Це все немиле, дивне і байдуже
І мрію я, забути про сьогодні
Але це все - є неможливо
Тому що дні такі холодні
І, мабуть, уже не буде дива
Я думаю: «Чому самотня?»
Можливо, це мені здається?
Але ні, я не могутня
Але ще серце тихо б’ється
Я сумно дивлюся в вікно
Але дощ душу не зігріє
Тому що за вікном так холодно
Що навіть швидко вечоріє
А я все думаю: «Чому так сумно?»
Можливо, це є безрозумно?
Забудь, забудь, забудь про сум
І насолоджуйся життям
Тому що все тебе чекає
У цьому дивному житті
Воно нікуди не тікає
А просто швидко все збігає
Пишу, пишу, вже може досить?
Можливо, треба вже кінчати?
І що напишу? HAPPY END?
Це ж нецікаво, можна просто END!!
