На пам'яті стара як світ
Від кривд дітей немов зомліла
А діти – сестри і брати
В колеса палі ріжуть крила
За мідний гріш тебе продасть
За срібний і себе з начинням
У кого вдались, у батьків?
Але ж ті виросли у злиднях!
Життя одне так як і ти
У небо дивлюсь і літаю
На чужині і не живу, немов
Чи сплю, чи лиш дрімаю
Життя й Вітчизна, вітер й степ
Роса у ранках, хміль над Бугом,
Скучаю і рахую дні
Не тільки сином бути – другом
Моє Поділля вся краса
Вмиває дощ і вітер сушить
А сонце гладить, лестить ллє
І мама вдома приголубить
Навпіл в житті добро і зло
Де люди зло, де ти то добре
І мало друзів, більше тих
Лише під себе спільне горне
Дивлюсь на тебе і кричу
Коли співаю коли плачу
Душа мабуть твоя далась
Не знаю чи на добру вдачу
Життя й Вітчизна в травні дощ,
І сива мати біля тину
Зoве і мовчки, сум в очах
Чекає на приблуду сина
А старість на вуглі сидить
Ногами нагло теліпає
І шкіриться наперекіс
Бо все на світі сука знає
Тікає лиш тоді мерщій
Як ми додому, до порогу
Коли ось мати ось татусь
І не збираєшся в дорогу.
Коли від внуків кожен день
І силу й радість повна чаша
Коли не з фіртки на дорогу
Чекає лист матуся наша.
Скучаю і рахую дні
Не в прийми їду, а додому
Сім років тут на чужині
Постійний погляд на дорогу
На небо дивлюсь, – не таке
Нема роси у ранках літніх
І ночі тут без солов'їв
І люди дикі непривітні.
Душа мабуть твоя далась
Тому пишу щоб легше стало
Хоч все що думав описати
Та зошита було б замало
Життя й Вітчизна, син й донька
Дружина любляча, Вкраїна
Скучаю і рахую дні
У серці все і все єдине.
А.Круп
12.02.03
