Магічний трунок пив з твоїх очей,
Солоні сльози солодили мрії,
Ти шепотіла «Хочу знов і ще»,
Та зустріч скупо Хронос, нам відміряв.
Зате розлуку міряв на мішки,
По місяцю, по два, і по півроку,
Журба давила каменем важким,
Та я на гору вперто йшов високу.
І ось, коли приніс на самий верх,
Той камінь що думки давив та мучив,
Переродився я, хоча не вмер,
Та скинув камінь до підніжжя кручі.
Тепер я знову, п’ю з твоїх очей,
Нектар який, в душі дозріє медом,
І смуток серце більше не пече,
Бо знаю я. старий дієвий метод.
Терпіння ключ, що відкриває все,
Руйнує всі тернисті перепони,
Що б в небо вийшло сонечко ясне,
Що чорні думи, геть з душі прогонить.
