Відповідь на
Любов Ігнатова: Болючий вірш
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
Пісенна мить... Чудова мить...
Із серця голосно у скроні стука...
Воно живе! То ж правильно болить...
І незамінна для поета мука!
Гроза... Всім бажана гроза -
Із сліз гірких пронизала старанно...
А колір рим - чудова бірюза,
Що світить небесами невблаганно...
Вірша!.. Бажає знов вірша...
Щоденні прози смутку вже дістали...
Спів серця - не сполохане пташа,
А одкровення у натхненні стале!..
Світи... Незаймані світи
Чекають в неземному ореолі...
Чи хочу разом і свідомо йти?
Та ні, - летіти у обіймах волі!
Глибин... Душевності глибин,
Без сумнівів колючих і трагічних,
Бажаю, щоб весь час - мов клин,
Що журавлями плине десь у вічність...
...на перехресті душ нема падінь,
Зректися суті просто неможливо...
Вона і є найвища височінь!
Можливо мить? Та мить така щаслива!
15.05.2014
Зректися суті просто неможливо...
