В твоїх очах побачив океан.
Я в океані тому як Буян*.
Навколо синь безмежна й хвилі,
Які весь час мене на самоті пестили.
Я не побачив там любові чи тепла.
Лише, оте знущальне «ла-ла-ла»
Воно не хоче мені правди говорити,
А час шукає, щоб могилу рити.
У них я не побачив жодної мети.
Там загадковість і відсутність простоти.
Там вічний холод. Там завжди зима.
Лиш пустота. Нічого там нема.
А якщо придивитись – там пустеля.
Не бачив я підлоги – вічна стеля.
Я бачив яму, та не бачив дно.
Я не зациклювавсь. По суті все одно.
В них користь я ніяку не здобув.
Життя частинку там свого забув.
Блукаю зараз, у очах як сирота
Шукаю долю… У мене не та.
Буян - казковий острів.
