Що нам пороки ті ?
Коли любим до нестями.
Що нам каньони і пустелі?
Коли блукаємо мор`ями.
Шо нам до бідних діло?
Коли нерівня вони нам.
Коли зв`язатися із ними,
\"Стид і срам\".
Біда у тім,
Що інших нище себе ставим.
А коли приходять скрутні часи,
На них неудачі всі звертаєм.
Що винен буду саме я.
Ніхто не інший,
Ані друзі, ані сім`я,
А саме, саме я.
Такі думки нажаль є рідкість,
У цім суспільстві в цім житті.
Тут позабуті честі й доброти,
Усі без винятку статті.
І я не виняток системи,
Що поступово губить нас.
І постійно розділяє.
Людей на різний клас.
Ми рівні всі в своїх правах,
Свобода в нас в крові тече.
І наше людське щастя,
Від на нікуди не втече.