9.
Та все прийми з любов’ю, що без меж.
Бо без любові жито не посієш,
А перед тим і поле не зореш.
Проте живи як хочеш і умієш.
Любов до всього, хоч яке життя,
Живи в любові – буде до пуття,
Таке твоє призначення любити,
Хоч тут оце все називають – жити.
Ти думав, що навчитись богослов’ю
Повинен, чи наукам – в цім біда?
Але знання не головна мета.
Тебе сюди послали за любов’ю.
Ти думав цьому інша є причина?
Життя це шлях, іди ним до кончини.
10.
Життя це шлях, іди ним до кончини.
Хоч важко, та все рівно ним іди,
Шлях наш і наслідок є і причина,
І він завжди веде лиш від біди.
Пливи, греби одною хоч рукою,
І не здавайся просто так, без бою,
Від раку, чи від кулі ледь не вмер?
Тримайся завтра, вчора і тепер.
А розум затуманений – дурня,
Горілка, чи наркотики – полова.
Тебе, як в грі, назад повернуть знову,
Хоч ними заливайся ти щодня.
Не жди лише хорошої години –
Тут будуть гарні і погані днини.
Я вже писала це в коментарі, але прочитавши Ваш твір ця фраза - ніби його продовження:" Все добре враз, якщо запам'ятати: світ є таким, яким його сприймати!"
Мірошник Володимир відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приймай світ - і він прийме тебе! Дякую за коментар.
