Ти розламана, моя тиха дівчинко.
Напилась ніжних чарів, сп'яніла.
Ти хотіла так щирості й ніжності,
А лиш маєш збезчещене тіло.
З вуст пустих напивалася чарами,
А з очей сіруватих черпала вогні.
Віддавала себе і не знала,
Що бува зла брехня на Землі.
Цілував він тобі ніжні рученьки,
Заплітав волосся в косу.
Тобі душу твою скаламучував
Віршами про красу молоду.
На столі догорає свічечка,
Червона зоря загляда у вікно.
Моя розламана, тиха дівчинка
Йде додому в осіннім пальто.
